З початком повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України надзвичайно гостро постало питання надання громадянства України особам, які мали або мають громадянство держави-агресора. Це, зокрема, пов’язано з необхідністю запровадження ефективних державних фільтрів, здатних відсівати недобросовісних кандидатів. Водночас законодавчо встановлені умови не завжди відповідають принципам справедливості та доцільності.
Загальна процедура набуття громадянства України передбачає первинне надання такого громадянства з покладенням на особу обов’язку протягом двох років припинити іноземне громадянство. Водночас громадяни держави-агресора опинилися в ситуації, коли виконання такого обов’язку є фізично неможливим.
У 2024 році до адвокатів нашого об’єднання звернулася особа, яка мала громадянство російської федерації та якій у лютому 2022 року було надано громадянство України з покладенням обов’язку протягом двох років відмовитися від громадянства держави-агресора.
Зазначений кейс був предметом ретельного правового аналізу, з урахуванням його правової складності та потенційних репутаційних ризиків.
У ході вивчення обставин було встановлено, що заявниця:
- набула громадянство України за територіальним походженням (дідусь та бабуся є уродженцями України);
- у 2010-х роках здобула вищу освіту в Україні;
- на початку 2020-х років створила сім’ю з громадянином України, у шлюбі виховує двох малолітніх дітей — громадян України;
- постійно проживала та проживає на території України;
- з 2022 року мала статус внутрішньо переміщеної особи у зв’язку з окупацією місця проживання;
- має публічно висловлену проукраїнську позицію та засуджує збройну агресію російської федерації.
З урахуванням наведених обставин було прийнято рішення надати правову допомогу заявниці.
У межах правового супроводу було ініційовано подання декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення іноземного громадянства. У прийнятті такої декларації було відмовлено, у зв’язку з чим відповідне рішення було оскаржено в судовому порядку.
Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив:
«Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2235 іноземці, які подали зобов’язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства».
27.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до УДМС у Чернігівській області зі зверненням щодо прийняття від неї декларації про відмову від іноземного громадянства, до звернення долучено декларацію про відмову від іноземного громадянства від 24.09.2024.
У заяві позивач зазначила, що на її звернення від органу МВС рф надійшла відповідь, в якій посилаючись на російський закон № 62-ФЗ йдеться про те, що єдиний можливий для варіант відмовитися від громадянства рф це прибути особисто за адресою: АДРЕСА_1.»
Таким чином, відмовитись від громадянства рф не може з незалежних від неї причин, а саме: у зв`язку з припиненням роботи посольства російської федерації в Україні та відповідно припиненням консульського прийому громадян з будь-яких питань. Враховуючи, що консульський прийом не здійснюється з початку повномасштабної збройної агресії російської федерації та припинений на невизначений строк, а також враховуючи, що внаслідок широкомасштабних воєнних дій проїзд на територію російської федерації є смертельно небезпечним чи взагалі неможливим. Також неможливим є звернення до посольств рф в інших країнах, тому, що для такого звернення необхідно бути громадянином тієї країни, або мати посвідку на постійне проживання в тій країні.
Суд першої інстанції, з посиланням на ст. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», дійшов таких ключових висновків:
- особа, яка набула громадянство України, у разі неможливості подати документ про припинення іноземного громадянства з незалежних від неї причин, має право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства;
- ігнорування суб’єктами владних повноважень можливості декларативного виходу з іноземного громадянства за наявності незалежних від особи причин є порушенням принципу належного урядування.
За результатами розгляду справи суд:
- визнав протиправною відмову у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;
- зобов’язав прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Зазначені висновки були повністю підтримані судом апеляційної інстанції.
У січні 2026 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження.
Таким чином, судовою практикою чітко сформульовано підхід, відповідно до якого державні органи зобов’язані забезпечувати реальний захист прав осіб у сфері громадянства, у тому числі в умовах об’єктивних обмежень, спричинених збройною агресією та розривом дипломатичних відносин.
Юридичне об’єднання «Globa&Globa» спеціалізується на питаннях громадянства та міграційного права, зокрема у складних і нестандартних правових ситуаціях.
Команда має практичний досвід супроводу справ, що потребують глибокого аналізу законодавства та судової практики.
Іван Краснов
