В українському публічному просторі досі поширене явище, коли людину фактично називають винною ще до того, як її справу розгляне суд. Подібні формулювання нерідко звучать з уст представників правоохоронних органів, політиків або офіційних осіб. Утім, у правовій державі така практика є неприйнятною.
Відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, кожна особа вважається невинуватою доти, доки її вину не буде доведено в доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Презумпція невинуватості — це не просто право, це наш захист від свавілля.
ЄСПЛ неодноразово визнавав порушення права на презумпцію невинуватості, коли посадові особи дозволяли собі передчасні публічні заяви:
Аллене де Рібемонт проти Франції (1995) — презумпція невинуватості порушується, якщо суд або державний посадовець публічно створює враження, що людина винна у злочині до рішення суду. Навіть якщо немає прямої заяви про вину, достатньо натяку чи формулювань, які можуть дати зрозуміти, що людину вже вважають винною;
Турʼєв проти росії (2016) — упереджені висловлювання прокурора вже самі по собі можуть порушувати презумпцію невинуватості, навіть якщо не було інших форм публічного тиску чи негативного висвітлення справи;
Бедат проти Швейцарії (2016) — надмірний тиск з боку медіа може вплинути на справедливість суду та зруйнувати презумпцію невинуватості. Тому журналісти повинні дотримуватись певних меж і поважати право особи на захист і приватність під час кримінального провадження;
Й.Б. та інші проти Туреччини (2004) — фотографування підозрюваного або публікацію його фото невинуватості саме по собі не є порушенням, однак якщо такі зображення поширюються у спосіб, що формує думку про вину — це може свідчити про порушення презумпції невинуватості.
У кожному з цих випадків ЄСПЛ наголошував: посадові особи можуть інформувати суспільство, але повинні робити це розсудливо та нейтрально, не формуючи передчасну оцінку подій.
Важливо розуміти: визнати факт порушення презумпції невинуватості можна не лише в Страсбурзі. Національні суди мають право констатувати порушення цього принципу у межах кримінального провадження. Звісно, таке рішення зазвичай має переважно репутаційний характер, але воно:
підтверджує факт незаконності дій посадовця або державного органу;
може стати підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб.
Тобто, презумпція невинуватості — це не абстракція, а інструмент захисту людської гідності, який має реальні юридичні наслідки.
Винним робить не затримання, не підозра, не заява в ЗМІ, а лише вирок суду. Інакше — ми всі житимемо в країні, де завтра винним може стати будь-хто.
Допис підготовлено юристом АО “Globa&Globa” Максименко Кариною.
Адвокати АО “Globa&Globa” мають ґрунтовну правову підготовку та практичний досвід у сфері захисту прав людини, зокрема в частині дотримання принципу презумпції невинуватості. Фахівці об’єднання здійснюють професійний правовий супровід як у межах національного судочинства, так і на етапі звернення до Європейського суду з прав людини, включаючи підготовку процесуальних документів та представництво інтересів заявників.
Якщо ви вважаєте, що ваші права були порушені, — звертайтеся. Ми забезпечимо фахову правову оцінку та належний захист.
